Вифлеємський Вогонь Миру – цей вогник з Вифлеєму привозять скаути з Австрії і розповсюджують по цілій Європі. Вифлеємський Вогонь Миру постійно горить у Вифлеємі, на місці народження Ісуса Христа. Цей вогонь є спомином про прихід на землю Христа – нашого спасителя - котрий є символом Любові та Миру, визволенням від гріхів. Щороку австрійські скаути беруть Вогонь на місці народження Ісуса Христа у Вифлеємі, а далі транспортують його до Австрії. Після урочистостей у Віденському Кафедральному соборі, в яких приймають участь і українські пластуни, естафета передається до сусідніх країн.

Саме з рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, Вифлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, спокою та віри. Впродовж останніх років для багатьох з нас Вогонь став доповненням під час святкування Різдва Христового. Тому Вогнем з Вифлеєму люди запалюють свічки на Святу Вечерю.

Вкотре пластуни Городка привезуть Вогонь і в наше місто.

Урочиста передача Вифлеємського Вогню Миру громаді Городка відбудеться 5 січня о 16:00 у церкві монастиря.

28-29 листопада Городоцькі пластуни, на запрошення трускавецьких друзів, взяли участь у акції "Плітка". Цим заходом пластуни Трускавця традиційно відзначають річницю заснування осередку. Через необхідність перенести дату проведення заходу, цьогоріч в рамках "Плітки" вшанували і пам"ять жерт голодомору хвилиною мовчання та короткими роздумами.

Привітати своїх друзів приїхали, окрім Городка, пластуни із Дрогобича, Нового Роздолу, Самбора. Захід проходив у форматі інтелектуальних змагань та театральному конкурсі. В останньому наші дівчата (а саме представники куреня ім. Цьопи Паліїв мандрували у Трускавець) здобули третє місце. Вечір у суботу завершився переглядом презентацій та фільму.

Насправді дуже позитивний захід, який зарядив нас гарним настроєм надовго. За що щиро вдячні Трускавецьким пластунам.

Осінній рейд це туристичні змагання з пішого мандрівництва для юнацтва.Цього року проходив шостий за рахунком рейд і приурочувався до 65 річниці Унівської битви (переможна битва УПА проти НКВД) та всесвітнього дня туризму і проходив на території Золочівського і Перемишлянського районів.

Хлопці з куреня Біласа і Данилишина взяли участь в даному змазі вперше і виступили під колючою назвою „Їжаки". Для нашої команди все почалось в п'ятницю ввечері,коли вирушили з Городка до Унева.Згадується такий епізод того вечора,коли перейшовши через подвір'я Унівської Лаври і піднявшись на Чернечу гору побачив з чотири-п'ять десятків пластунів котрі сиділи довкола ватри і слухали монаха,який переповідав історію тутешнього краю.

Розпочались перегони в суботу зранку,традиційним пластовим відкриттям і жеребкуванням команд.Загалом на час відкриття було більше як 250 учасників і в кожній команді по 6 людей.На старт вийшло 9 дівочих і 18 хлопчачих команд.Стартували команди на тій же ш Чернечій горі і подальший маршрут обирався капітаном і командою довільно.Загалом за вісім годин кожного дня „Їжаки" пройшли 40км.Маршрут який хлопці обрали пролягав с.Липівці - закинутий костел, с.Лоні – церква Різдва Христового(1772 р.), с.Зашків – церква св.Параскеви(1890 р.), с.Чемеринці – закинутий костел (1936 р.), с.Пнятин – могила бійців ОУН-УПА,це далеко не весь список.Фінішували команди в Перемишлянах.Обов'язковим було на кожній точці сфотографуватися цілій команді і на деяких точках були інструктори де потрібно було виконати те чи інше завдання.В загальному заліку за перший день наша команда зайняла 4 місце,але загальний результат буде невдовзі оскільки до 19 жовтня команди повинні виконати ще одне завдання відбіркового туру.

Втомлені,але з радісним блиском в очах поверталися хлопці з „Осіннього рейду".Бо виконали поставлене перед собою завдання – взяти участь в даному змазі і репрезентувати свій курінь на заході такого масштабу.Хоч як би важко не давалась дорога гадаю хлопці не відмовляться як я жартував „погуляти" на наступний рік тоді коли осінь прикрашає природу своїми шатами, а незвідані простори рідної землі так і кличуть в мандри.

Дмитро Збир

Цього  року з 25.06. - по 05.07. поблизу села Корчин та вдсп. Гуркало  відбувся курінний табір куреня ім. Цьопи Паліїв під назвою "Особливе Щось".
   Добиралися  туди  городоцькі  пластунки , вже звичним для них способом……..електричкою. Прибувши  на місце таборування,всі дружно почали розбивати табір.Погода видалася хорошою,тому дівчата мали змогу купатися у водоспаді .Склалося так, що неподалік  розташувався  курінний табір куреня ім.. Біласа і Данилишина,з яким ми відбули дві спільні ватри, адже, як всім відомо, ватра – це невід'ємна частина будь якого табору.
    Кожен день табору починався з веселої  руханки , та вмивання холодною річковою водою. Після сніданку розпочинався справді активний день. Проводилось багато ігор,тому сумувати не доводилось.
   Наш табір «Особливе Щось» відрізняється від минулорічної  «Легенди»  величеезною  кількістю  проведених гутірок,наприклад:  куховарення,  фотографування, мистецькі гутірки ,на яких дівчат навчали вишиванню,малюванню на склі,робити орігамі та ін.  Першого липня дівчата ходили у мандрівку на всім давно відому гору Парашку. Дорога  була досить важкою,проте всі,завдяки підтримці друзів, з легкістю подолали цей шлях. До табору всі повернулися дуже втомленими і голодними :)
    Також наші пластунки взяли участь у святкуванні 10-річчя Національного природного парку «Сколівські   Бескиди» , яке відбулося другого липня. Там пластунки отримали багато подарунків: книжок та буклетів з цікавою інформацією про флору і фауну цього парку.
    Можна з легкістю сказати,що табір видався на славу. Оскільки це був перший курінний табір куреня ім.. Цьопи Паліїв,я вважаю,що він назавжди залишиться в їхніх серцях!!!

пл. уч. Рома Москаль

"…Коли з гір сходить сніг і бурхливі води Чорного Черемошу піняться і вирують — на околиці села Дземброня звідусіль з'їжджаються люди. Вони всі різні, але водночас і схожі... Всіх їх об'єднує бажання підкорити бурхливу стихію озброївшись веслами та катамаранами…",– такими захоплюючими словами починалось цьогоріч вже традиційне запрошення від пластових куренів "Чорноморці" та "Чорноморські Хвильки" взяти участь у сплавах по гірських річках.
А зробити це можна було ставши учасником крайового вишколу практичного пластування "Черемош-2009", що відбувався на початку травня на р.Чорний Черемош поблизу села Дземброня Івано-Франківської області. Двоє сміливців знайшлося і серед городоцьких пластунів. Позмагатись з водною стихією наважились Володимир Мациївський та Петро Борис, з ким сьогодні і маємо нагоду поспілкуватись.

Хлопці, чому ви вирішили поїхати на цей вишкіл?
Петро: Бажання поїхати на такий вишкіл було давно, але постійно були якісь обставини, що не дозволяли цього зробити. Тому не можу сказати що вирішив поїхати – цьогоріч радше використав можливість.
Володя: А мені розповідали  що там буде цікаво, тому й зголосився

Володя, як мені відомо, Ти був одним з наймолодших учасників вишколу. Розкажи про решту сміливців?
В:Так, я справді був наймолодшим, оскільки  вік учасників був від 16 років, а мені ще 15… Щодо учасників, то були тут представники із Нового Роздолу, Львова, Івано-Франківська, Києва, також наші друзі з Польщі…

Гірська річка навесні – це ж не лише гарно, а й  дуже небезпечно, чи не так? Чи були якісь інструктажі, навчання перш ніж ви вступили на воду?
П.: Звісно. На те воно й вишкіл. Одне з перших занять було власне з техніки безпеки. Окрім того були заняття із техніки гребків, динаміки водного потоку, будови катамаранів тощо... Та й самі сплави по річці було організовано поступово – від коротких, легкою ділянкою річки, до довгих, із такими перешкодами, як пороги Дземброня, Малі Гуки та Гуки...
В.: На гутірці із форсування річки нас вчили як правильно перейти гірську річку без допоміжних засобів… На заняттях з картографії ми вивчали такі специфічні водні позначення як водні та підводні камені, вали, улови, пінні казани та бочки. Набуті знання закріпили  практичною роботою: зробили  шкіц річки в межах табору.

Що вам найбільше запам'яталось?
П.: Чесно, всі враження важко описати... чи навіть неможливо... це потрібно просто відчути... Як згадаю ті моменти, коли катамаран ішов по валах, як заходили в улов чи проходили пороги... Просто дух захоплювало, коли хвилі вище тебе, течія шалена і ти мусиш з усіх сил не просто гребти - а гребти правильно: тут прямо, тут дугу зробити, тут відлом... Трохи запізнілий чи неточний рух весла у складній перешкоді - і ми уже на камінь напоролись, або пропустили хороший рукав течії і змушені далі пробиратися по незручній ділянці... А у більш складних умовах і перевернутися можна... Було ще багато чого цікавого... І звісно - усе відбувалось у пластовій атмосфері, за пластовими традиціями...
В.:  А я ніколи не забуду мокрий гідрокостюм і холодну річку ?

Чи хотіли б  поїхати на такий табір ще раз?
В.: Так, звісно хотів би поїхати ще…
П.: Двічі в одну річку не ввійдеш ?... Але однозначно ще посплавляюсь, як буде нагода... Це справді неповторний вид туризму...

Що ж, бажаю вам успіхів та побільше незабутніх вражень від пластунського життя!

Розпитувала
Ірина ПЕНЦАК