Вифлеємський Вогонь Миру – цей вогник з Вифлеєму привозять скаути з Австрії і розповсюджують по цілій Європі. Вифлеємський Вогонь Миру постійно горить у Вифлеємі, на місці народження Ісуса Христа. Цей вогонь є спомином про прихід на землю Христа – нашого спасителя - котрий є символом Любові та Миру, визволенням від гріхів. Щороку австрійські скаути беруть Вогонь на місці народження Ісуса Христа у Вифлеємі, а далі транспортують його до Австрії. Після урочистостей у Віденському Кафедральному соборі, в яких приймають участь і українські пластуни, естафета передається до сусідніх країн.
Саме з рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, Вифлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, спокою та віри. Впродовж останніх років для багатьох з нас Вогонь став доповненням під час святкування Різдва Христового. Тому Вогнем з Вифлеєму люди запалюють свічки на Святу Вечерю.
Вкотре пластуни Городка привезуть Вогонь і в наше місто.
Урочиста передача Вифлеємського Вогню Миру громаді Городка відбудеться 5 січня о 16:00 у церкві монастиря.
30 Dec 2009
Додано: Петро Борис
"Плітка" у Трускавці
28-29 листопада Городоцькі пластуни, на запрошення трускавецьких друзів, взяли участь у акції "Плітка". Цим заходом пластуни Трускавця традиційно відзначають річницю заснування осередку. Через необхідність перенести дату проведення заходу, цьогоріч в рамках "Плітки" вшанували і пам"ять жерт голодомору хвилиною мовчання та короткими роздумами.
Привітати своїх друзів приїхали, окрім Городка, пластуни із Дрогобича, Нового Роздолу, Самбора. Захід проходив у форматі інтелектуальних змагань та театральному конкурсі. В останньому наші дівчата (а саме представники куреня ім. Цьопи Паліїв мандрували у Трускавець) здобули третє місце. Вечір у суботу завершився переглядом презентацій та фільму.
Насправді дуже позитивний захід, який зарядив нас гарним настроєм надовго. За що щиро вдячні Трускавецьким пластунам.
01 Dec 2009
Додано: Петро Борис
Осінній рейд 2009
Осінній рейд це туристичні змагання з пішого мандрівництва для юнацтва.Цього року проходив шостий за рахунком рейд і приурочувався до 65 річниці Унівської битви (переможна битва УПА проти НКВД) та всесвітнього дня туризму і проходив на території Золочівського і Перемишлянського районів.
Хлопці з куреня Біласа і Данилишина взяли участь в даному змазі вперше і виступили під колючою назвою „Їжаки". Для нашої команди все почалось в п'ятницю ввечері,коли вирушили з Городка до Унева.Згадується такий епізод того вечора,коли перейшовши через подвір'я Унівської Лаври і піднявшись на Чернечу гору побачив з чотири-п'ять десятків пластунів котрі сиділи довкола ватри і слухали монаха,який переповідав історію тутешнього краю.
Розпочались перегони в суботу зранку,традиційним пластовим відкриттям і жеребкуванням команд.Загалом на час відкриття було більше як 250 учасників і в кожній команді по 6 людей.На старт вийшло 9 дівочих і 18 хлопчачих команд.Стартували команди на тій же ш Чернечій горі і подальший маршрут обирався капітаном і командою довільно.Загалом за вісім годин кожного дня „Їжаки" пройшли 40км.Маршрут який хлопці обрали пролягав с.Липівці - закинутий костел, с.Лоні – церква Різдва Христового(1772 р.), с.Зашків – церква св.Параскеви(1890 р.), с.Чемеринці – закинутий костел (1936 р.), с.Пнятин – могила бійців ОУН-УПА,це далеко не весь список.Фінішували команди в Перемишлянах.Обов'язковим було на кожній точці сфотографуватися цілій команді і на деяких точках були інструктори де потрібно було виконати те чи інше завдання.В загальному заліку за перший день наша команда зайняла 4 місце,але загальний результат буде невдовзі оскільки до 19 жовтня команди повинні виконати ще одне завдання відбіркового туру.
Втомлені,але з радісним блиском в очах поверталися хлопці з „Осіннього рейду".Бо виконали поставлене перед собою завдання – взяти участь в даному змазі і репрезентувати свій курінь на заході такого масштабу.Хоч як би важко не давалась дорога гадаю хлопці не відмовляться як я жартував „погуляти" на наступний рік тоді коли осінь прикрашає природу своїми шатами, а незвідані простори рідної землі так і кличуть в мандри.
Дмитро Збир
27 Oct 2009
Додано: Петро Борис
«Особливе Щось – 2009»
Цього року з 25.06. - по 05.07. поблизу села Корчин та вдсп. Гуркало відбувся курінний табір куреня ім. Цьопи Паліїв під назвою "Особливе Щось". Добиралися туди городоцькі пластунки , вже звичним для них способом……..електричкою. Прибувши на місце таборування,всі дружно почали розбивати табір.Погода видалася хорошою,тому дівчата мали змогу купатися у водоспаді .Склалося так, що неподалік розташувався курінний табір куреня ім.. Біласа і Данилишина,з яким ми відбули дві спільні ватри, адже, як всім відомо, ватра – це невід'ємна частина будь якого табору. Кожен день табору починався з веселої руханки , та вмивання холодною річковою водою. Після сніданку розпочинався справді активний день. Проводилось багато ігор,тому сумувати не доводилось. Наш табір «Особливе Щось» відрізняється від минулорічної «Легенди» величеезною кількістю проведених гутірок,наприклад: куховарення, фотографування, мистецькі гутірки ,на яких дівчат навчали вишиванню,малюванню на склі,робити орігамі та ін. Першого липня дівчата ходили у мандрівку на всім давно відому гору Парашку. Дорога була досить важкою,проте всі,завдяки підтримці друзів, з легкістю подолали цей шлях. До табору всі повернулися дуже втомленими і голодними :) Також наші пластунки взяли участь у святкуванні 10-річчя Національного природного парку «Сколівські Бескиди» , яке відбулося другого липня. Там пластунки отримали багато подарунків: книжок та буклетів з цікавою інформацією про флору і фауну цього парку. Можна з легкістю сказати,що табір видався на славу. Оскільки це був перший курінний табір куреня ім.. Цьопи Паліїв,я вважаю,що він назавжди залишиться в їхніх серцях!!!
пл. уч. Рома Москаль
27 Oct 2009
Додано: Петро Борис
Черемош-2009
"…Коли з гір сходить сніг і бурхливі води Чорного Черемошу піняться і вирують — на околиці села Дземброня звідусіль з'їжджаються люди. Вони всі різні, але водночас і схожі... Всіх їх об'єднує бажання підкорити бурхливу стихію озброївшись веслами та катамаранами…",– такими захоплюючими словами починалось цьогоріч вже традиційне запрошення від пластових куренів "Чорноморці" та "Чорноморські Хвильки" взяти участь у сплавах по гірських річках. А зробити це можна було ставши учасником крайового вишколу практичного пластування "Черемош-2009", що відбувався на початку травня на р.Чорний Черемош поблизу села Дземброня Івано-Франківської області. Двоє сміливців знайшлося і серед городоцьких пластунів. Позмагатись з водною стихією наважились Володимир Мациївський та Петро Борис, з ким сьогодні і маємо нагоду поспілкуватись.
Хлопці, чому ви вирішили поїхати на цей вишкіл? Петро: Бажання поїхати на такий вишкіл було давно, але постійно були якісь обставини, що не дозволяли цього зробити. Тому не можу сказати що вирішив поїхати – цьогоріч радше використав можливість. Володя: А мені розповідали що там буде цікаво, тому й зголосився
Володя, як мені відомо, Ти був одним з наймолодших учасників вишколу. Розкажи про решту сміливців? В:Так, я справді був наймолодшим, оскільки вік учасників був від 16 років, а мені ще 15… Щодо учасників, то були тут представники із Нового Роздолу, Львова, Івано-Франківська, Києва, також наші друзі з Польщі…
Гірська річка навесні – це ж не лише гарно, а й дуже небезпечно, чи не так? Чи були якісь інструктажі, навчання перш ніж ви вступили на воду? П.: Звісно. На те воно й вишкіл. Одне з перших занять було власне з техніки безпеки. Окрім того були заняття із техніки гребків, динаміки водного потоку, будови катамаранів тощо... Та й самі сплави по річці було організовано поступово – від коротких, легкою ділянкою річки, до довгих, із такими перешкодами, як пороги Дземброня, Малі Гуки та Гуки... В.: На гутірці із форсування річки нас вчили як правильно перейти гірську річку без допоміжних засобів… На заняттях з картографії ми вивчали такі специфічні водні позначення як водні та підводні камені, вали, улови, пінні казани та бочки. Набуті знання закріпили практичною роботою: зробили шкіц річки в межах табору.
Що вам найбільше запам'яталось? П.: Чесно, всі враження важко описати... чи навіть неможливо... це потрібно просто відчути... Як згадаю ті моменти, коли катамаран ішов по валах, як заходили в улов чи проходили пороги... Просто дух захоплювало, коли хвилі вище тебе, течія шалена і ти мусиш з усіх сил не просто гребти - а гребти правильно: тут прямо, тут дугу зробити, тут відлом... Трохи запізнілий чи неточний рух весла у складній перешкоді - і ми уже на камінь напоролись, або пропустили хороший рукав течії і змушені далі пробиратися по незручній ділянці... А у більш складних умовах і перевернутися можна... Було ще багато чого цікавого... І звісно - усе відбувалось у пластовій атмосфері, за пластовими традиціями... В.: А я ніколи не забуду мокрий гідрокостюм і холодну річку ?
Чи хотіли б поїхати на такий табір ще раз? В.: Так, звісно хотів би поїхати ще… П.: Двічі в одну річку не ввійдеш ?... Але однозначно ще посплавляюсь, як буде нагода... Це справді неповторний вид туризму...
Що ж, бажаю вам успіхів та побільше незабутніх вражень від пластунського життя!